Rye Caramel Stout
Масова часта сухих речовин у початковому суслі – 14,2%
Алкоголь – 4,8 % об
EBC (колірність) – 73
Засип (100% Weyermann):
Pale Ale Malt – 39%
Carahell® Malt – 20%
Rye Malt Pale – 20%
Carabohemian® Malt – 10%
Roasted Barley – 4%
Melanoiden Malt – 4%
Carafa® Special Malt Type II – 3%
Затирання (Настійний метод):
бетаглюканова пауза 45°C – 20 хв.;
мальтозна пауза 62°C – 40 хв.;
пауза оцукрення 72°C – 15 хв.;
перекачка на фільтрацію 78 °C.
Охмелення:
42 IBU
(Hallertauer Magnum, Opal).
Рекомендовані пивні дріжджі:
Загальне враження: чорне пиво з виразним паленим профілем, часто подібним до кави. Баланс коливається від досить нейтрального до пристойно гіркого, більш збалансовані версії мають навіть незначну солодову солодкість, і гіркі – досить сухі. Розливні версії зазвичай кремові, оскільки подаються під азотом, але пляшкове пиво не матиме цієї ознаки. Палені відтінки коливаються від кавових до шоколадних.
Аромат: зазвичай переважає кавоподібний аромат, з можливими відтінками темного шоколаду, какао і/чи паленого зерна на фоні. Ефіри або відсутні, або помірно-незначні. Хмелевий аромат якщо є, то ледь помітний землистий чи квітковий, але зазвичай відсутній.
Вигляд: від темно-брунатного до чорнильно- чорного, з рубіновими полисками. Згідно з відомим твердженням пивоварні “Guinness може видаватися чорним, але насправді це дуже темний відтінок рубінового” Непрозорий. Густа, стійка кремова піна, кольору від кавового до брунатного є типовою для розливних версій, що подаються під азотом, але не очікуйте такої щільної піни від пляшковий версій.
Смак: поєднання помірно паленого зернового чи солодового смаку з хмелевою гіркотою від середньої до високої інтенсивності. Фінал може бути як сухим і кавоподібним, так і помірно збалансованим з доторком карамелі чи солодової солодкості. Цьому стилю притаманні кавоподібні смаки, але не винятком буде відтінок гіркого шоколаду, який триває і в післясмаку. Балансу додає певна кремовість, фруктовість (незначна, якщо є) і незначний хмелевий смак, якщо присутній, то часто землистий. Рівень хмелевої гіркоти може бути різним, так само як і паленість і сухість в фіналі. Дозвольте пивоварам певний простір для інтерпретацій.
Консистенція: тіло від помірно-легкого до помірно-повного, з певної кремовістю (зокрема у випадку подачі під азотом). Карбонізація від низької до помірної. Як на високу хмелеву гіркоту і велику частину темного солоду, пиво лишається винятково округлим. Легка терпкість від паленого зерна можлива, але різка – небажана.
Коментарі: коли пивоварня варила і стаут, і портер, стаут завжди був міцнішим пивом (попервах називався “Stout Porter”, тобто “міцний портер”). Сучасні версії варять з нижчою початковою щільністю, і тепер стаути не обов’язково міцніші за портери. Сьогодні це переважно розливне пиво, пляшкові версії варять зазвичай з вищою початковою щільністю і називають екстра стаути (Extra Stouts). В Ірландії існують регіональні варіації, як у бітерів в Британії. Дублінські стаути мають в складі палений ячмінь і більш гіркі і сухіші. Стаути в Корку солодші, менш гіркі і мають шоколадні відтінки й інші, притаманні спеціальним солодам. Комерційні зразки стилю майже завжди асоціюються з подачею під азотом. Не чекайте повнотілої кремової консистенції від пляшкових версій, або такої ж щільної шапки піни, як у розливних.
Історія: стиль виник як спроба використати успіх лондонських портерів, але спочатку це було пиво більш повнотіле, кремове і міцніше. Гіннес почався як пивоварня тільки портера в 1799, а в районі 1810 року з’явився “міцніший портер” (“stouter kind of porter”). Ірландський стаут відокремився від лондонського одинарного стаута (чи просто портера) наприкінці 1800-х, з акцентом на темніші солоди. Гіннес був одним з перших, хто почав використовувати патентований чорний солод для стаутів і портерів у 1820-х. Уже після ІІ Світової війни він починає додавати палений ячмінь, в той час як лондонські пивовари все ще використовують брунатний солод. У 1950-х Гіннес починає використовувати ячмінні пластівці і помітно підвищує ступінь виброджування. Бренд “Guinness Draught” запустили у 1959р. Банки і пляшки з цим пивом з’явилися відповідно наприкінці 1980-х і 1990-х.
BJCP 2015
Аромат: зазвичай переважає кавоподібний аромат, з можливими відтінками темного шоколаду, какао і/чи паленого зерна на фоні. Ефіри або відсутні, або помірно-незначні. Хмелевий аромат якщо є, то ледь помітний землистий чи квітковий, але зазвичай відсутній.
Вигляд: від темно-брунатного до чорнильно- чорного, з рубіновими полисками. Згідно з відомим твердженням пивоварні “Guinness може видаватися чорним, але насправді це дуже темний відтінок рубінового” Непрозорий. Густа, стійка кремова піна, кольору від кавового до брунатного є типовою для розливних версій, що подаються під азотом, але не очікуйте такої щільної піни від пляшковий версій.
Смак: поєднання помірно паленого зернового чи солодового смаку з хмелевою гіркотою від середньої до високої інтенсивності. Фінал може бути як сухим і кавоподібним, так і помірно збалансованим з доторком карамелі чи солодової солодкості. Цьому стилю притаманні кавоподібні смаки, але не винятком буде відтінок гіркого шоколаду, який триває і в післясмаку. Балансу додає певна кремовість, фруктовість (незначна, якщо є) і незначний хмелевий смак, якщо присутній, то часто землистий. Рівень хмелевої гіркоти може бути різним, так само як і паленість і сухість в фіналі. Дозвольте пивоварам певний простір для інтерпретацій.
Консистенція: тіло від помірно-легкого до помірно-повного, з певної кремовістю (зокрема у випадку подачі під азотом). Карбонізація від низької до помірної. Як на високу хмелеву гіркоту і велику частину темного солоду, пиво лишається винятково округлим. Легка терпкість від паленого зерна можлива, але різка – небажана.
Коментарі: коли пивоварня варила і стаут, і портер, стаут завжди був міцнішим пивом (попервах називався “Stout Porter”, тобто “міцний портер”). Сучасні версії варять з нижчою початковою щільністю, і тепер стаути не обов’язково міцніші за портери. Сьогодні це переважно розливне пиво, пляшкові версії варять зазвичай з вищою початковою щільністю і називають екстра стаути (Extra Stouts). В Ірландії існують регіональні варіації, як у бітерів в Британії. Дублінські стаути мають в складі палений ячмінь і більш гіркі і сухіші. Стаути в Корку солодші, менш гіркі і мають шоколадні відтінки й інші, притаманні спеціальним солодам. Комерційні зразки стилю майже завжди асоціюються з подачею під азотом. Не чекайте повнотілої кремової консистенції від пляшкових версій, або такої ж щільної шапки піни, як у розливних.
Історія: стиль виник як спроба використати успіх лондонських портерів, але спочатку це було пиво більш повнотіле, кремове і міцніше. Гіннес почався як пивоварня тільки портера в 1799, а в районі 1810 року з’явився “міцніший портер” (“stouter kind of porter”). Ірландський стаут відокремився від лондонського одинарного стаута (чи просто портера) наприкінці 1800-х, з акцентом на темніші солоди. Гіннес був одним з перших, хто почав використовувати патентований чорний солод для стаутів і портерів у 1820-х. Уже після ІІ Світової війни він починає додавати палений ячмінь, в той час як лондонські пивовари все ще використовують брунатний солод. У 1950-х Гіннес починає використовувати ячмінні пластівці і помітно підвищує ступінь виброджування. Бренд “Guinness Draught” запустили у 1959р. Банки і пляшки з цим пивом з’явилися відповідно наприкінці 1980-х і 1990-х.
BJCP 2015
Оскільки технічні можливості можуть варіюватися в залежності від пивоварні, або якщо Вам потрібна додаткова інформація, будь ласка, зв’яжіться з нами.