Old Doppelbock
Масова часта сухих речовин у початковому суслі – 17,5%
Алкоголь – 6,8 % об
EBC (колірність) – 40
Засип (100% Weyermann®):
Bohemian Pilsner Malt – 41%
Munich Malt Type II – 36%
Caramunich® Type I Malt – 8%
Acidulated Malt – 4%
Melanoidin Malt – 3%
Затирання (Настійний метод):
бетаглюканова пауза 37°C – 15 хв.;
білкова пауза 52°C – 15 хв.;
мальтозна пауза 64°C – 40 хв.;
пауза оцукрення 72°C – 20 хв.;
перекачка на фільтрацію 78 °C.
Охмелення:
19 IBU
В перше сусло (Hallertauer Magnum),
При кіп’ятіння (Hallertauer Magnum, Spalter Select).
Рекомендовані пивні дріжджі:
Загальне враження: міцний, багатий, дуже солодовий німецький лагер, який може бути як темним, так і світлим. Що темніший зразок, то більш розмаїтий, насичений солодовий характер він має, в той час як світлі версії більш сухі й більш охмелені.
Аромат: потужна солодовість. Темні версії мають виразний профіль продуктів реакції Майяра і часто дещо підсмажені аромати. Прийнятним буде легкий карамельний аромат. Світлі версії теж матимуть потужну солодовість, деякі відтінки продуктів реакції Майяра і підсмажені нотки. Хмелевий аромат практично відсутній, хоча у світлих версій прийнятним буде незначний прояв шляхетних хмелів. У темних версій може, але не обов’язково, спостерігатися незначна присутність темних сухофруктів (похідна від солодів). Дуже легкий шоколадний відтінок у темніших зразках не буде вадою, але палена чи горіла ароматика неприпустима. Може відчуватися помірна алкогольність.
Вигляд: колір від насичено-золотого до темно- брунатного. Темні версії часто мають рубіновий полиск. Холодне дозрівання робить їх прозорими. Велика, стійка кремова піна (колір залежить від кольору пива: у світлого вона біла, у темного рудувата). У міцніших версій піна не така стійка, можуть бути помітними ніжки.
Смак: багатий і солодовий. Темні версії мають виразний профіль продуктів реакції Майяра і часто дещо підсмажені аромати. Світлі версії теж матимуть потужну солодовість, деякі відтінки продуктів реакції Майяра і підсмажені нотки. Дуже легкий шоколадний відтінок у темніших зразках не буде вадою, але палені чи горілі смаки неприпустимі. Чистий лагерний характер бродіння. У темних версій може, але не обов’язково, спостерігатися незначна присутність темних сухофруктів (похідна від солодів). Невід’ємною ознакою є певна алкогольність, яка має бути м’якою і зігріваючою, а не різкою і пекучою. Хмелевий смак відсутній або дуже незначний (у світлих версій може бути виразнішим). Хмелева гіркота коливається від помірної до помірно-низької, але головним смаком все одно буде солодовий. Більшість зразків відчутно солодово-солодкі, але повинні справляти враження виброджених. Солодкість часто проявляється завдяки незначному охмеленню, а не незавершеному процесу бродіння. Світлі версії зазвичай мають сухіший фінал.
Консистенція: середньо-повнотілі чи повнотілі. Карбонізація від помірної до помірно-низької. Дуже округлий, без різкості чи терпкості. Може проявлятися алкогольність, але вона ніколи не пекуча.
Коментарі: більшість версій мають темне забарвлення і можуть демонструвати карамелізацію та продукти реакції Майяра, завдячуючи цим відварочному затиранню, але розкішні світлі версії теж існують. Світлі допельбоки не матимуть того солодового багатства, що темні, і можуть бути сухішими, охмеленішими і більш гіркими. Якщо близькі до нижньої межі наведених, стиль фактично немає верхньої межі щільності, вмісту алкоголю чи гіркоти (що закладає підґрунтя для дуже міцних лагерів).
Історія: баварський спеціалітет, уперше зварений у Мюнхені монахами-францисканцями. Історичні версії були менш виброджені, ніж сучасні, і відповідно солодші і менш алкогольні (тому і вважалися монахами за “рідкий хліб”). Саму назву “допельбок” вигадали мюнхенські споживачі пива. Багато комерційних версій мають назву, що закінчується на -атор, як шану першому зразку Сальватор (Salvator), або як спробу скористатися з його популярності. Традиційно має темно-брунатне забарвлення, світліші версії з’явилися пізніше.
BJCP 2015
Аромат: потужна солодовість. Темні версії мають виразний профіль продуктів реакції Майяра і часто дещо підсмажені аромати. Прийнятним буде легкий карамельний аромат. Світлі версії теж матимуть потужну солодовість, деякі відтінки продуктів реакції Майяра і підсмажені нотки. Хмелевий аромат практично відсутній, хоча у світлих версій прийнятним буде незначний прояв шляхетних хмелів. У темних версій може, але не обов’язково, спостерігатися незначна присутність темних сухофруктів (похідна від солодів). Дуже легкий шоколадний відтінок у темніших зразках не буде вадою, але палена чи горіла ароматика неприпустима. Може відчуватися помірна алкогольність.
Вигляд: колір від насичено-золотого до темно- брунатного. Темні версії часто мають рубіновий полиск. Холодне дозрівання робить їх прозорими. Велика, стійка кремова піна (колір залежить від кольору пива: у світлого вона біла, у темного рудувата). У міцніших версій піна не така стійка, можуть бути помітними ніжки.
Смак: багатий і солодовий. Темні версії мають виразний профіль продуктів реакції Майяра і часто дещо підсмажені аромати. Світлі версії теж матимуть потужну солодовість, деякі відтінки продуктів реакції Майяра і підсмажені нотки. Дуже легкий шоколадний відтінок у темніших зразках не буде вадою, але палені чи горілі смаки неприпустимі. Чистий лагерний характер бродіння. У темних версій може, але не обов’язково, спостерігатися незначна присутність темних сухофруктів (похідна від солодів). Невід’ємною ознакою є певна алкогольність, яка має бути м’якою і зігріваючою, а не різкою і пекучою. Хмелевий смак відсутній або дуже незначний (у світлих версій може бути виразнішим). Хмелева гіркота коливається від помірної до помірно-низької, але головним смаком все одно буде солодовий. Більшість зразків відчутно солодово-солодкі, але повинні справляти враження виброджених. Солодкість часто проявляється завдяки незначному охмеленню, а не незавершеному процесу бродіння. Світлі версії зазвичай мають сухіший фінал.
Консистенція: середньо-повнотілі чи повнотілі. Карбонізація від помірної до помірно-низької. Дуже округлий, без різкості чи терпкості. Може проявлятися алкогольність, але вона ніколи не пекуча.
Коментарі: більшість версій мають темне забарвлення і можуть демонструвати карамелізацію та продукти реакції Майяра, завдячуючи цим відварочному затиранню, але розкішні світлі версії теж існують. Світлі допельбоки не матимуть того солодового багатства, що темні, і можуть бути сухішими, охмеленішими і більш гіркими. Якщо близькі до нижньої межі наведених, стиль фактично немає верхньої межі щільності, вмісту алкоголю чи гіркоти (що закладає підґрунтя для дуже міцних лагерів).
Історія: баварський спеціалітет, уперше зварений у Мюнхені монахами-францисканцями. Історичні версії були менш виброджені, ніж сучасні, і відповідно солодші і менш алкогольні (тому і вважалися монахами за “рідкий хліб”). Саму назву “допельбок” вигадали мюнхенські споживачі пива. Багато комерційних версій мають назву, що закінчується на -атор, як шану першому зразку Сальватор (Salvator), або як спробу скористатися з його популярності. Традиційно має темно-брунатне забарвлення, світліші версії з’явилися пізніше.
BJCP 2015
Оскільки технічні можливості можуть варіюватися в залежності від пивоварні, або якщо Вам потрібна додаткова інформація, будь ласка, зв’яжіться з нами.