Сучасний метод сушки солоду був винайдений більше 200 років тому у 1817 році британським винахідником Деніелом Віллером. Цей винахід проторував шлях для багатьох стилів пива які ми сьогодні знаємо. У винаході Виллера відбувається непрямий нагрів, тобто без контакту з продуктами горіння від палива (деревини або торфу), а чисте і гаряче повітря нагніталось вентиляторами на паровій тязі у сушильну камеру.
Це все дозволяло повністю контролювати процес сушки. Відтепер на солодовнях стало можливо отримувати солоди різних характеристик, впливаючи на час сушки та температуру. А пивовари в свою чергу отримали більшу варіативність сировини для своїх нових продуктів, та відкрили для своїх споживачів нові смаки та кольори готового продукту.
Також на відкриття нових стилів пива мало великий вплив поступове прийняття пивоварами у своїй не легкій праці ареометра, який було розроблено ще у 1790 році англійським хіміком Вільямом Ніколсоном. Використовуючи цей новий прилад пивовари зрозуміли, що світліший солод має більшу екстрактивність. Таким чином пивовари почали використовувати у своїй практиці звичну для нас практику розробки сортів, коли ми для колірності, смаку та кінцевої екстрактивності використовуємо комбінацію з світлих, карамельних або ж темних солодів.
Нажаль, наші «попередники» з часів до цих винаходів, не мали таких можливостей. Давні методи сушки солоду по-перше насичували солод продуктами горіння (уявіть, що вам доводиться завжди пити копчене пиво), по-друге солод сушився не однаково, тобто ми б отримували суміш з підгорілого зерна та недосушеного, по-третє всі наші партії були б унікальним (це звісно дуже «крафтово»), але стабільність продукції кульгає. Ось таким чином ці винаходи мали величезний вплив на сучасне пивоваріння, та дозволили нам отримати так багато різноманітних сортів та стилів пива з сталою якістю!
