Принцип роботи звичного нам ареометра базується на законі Архімеда (287 -212 до н.е.), і вже багато сторіч використовується для визначення густини рідин, у нашому випадку сусла.
Найдавніші згадки про цей прилад датуються 400 роком нашої ери. Він згадується у листі Сінесія Киренського (373 – 414 рр.. н.е.) відомого церковного діяча та філософа до Гіпатії Александрійської (370 – 415 рр.. н.е.) науковиці та дочки математика Теона.
Галілео (1564 – 1642) також згадує ареометр у листі до свого друга у 1612 році.
У другій половині XVIII ст. та початку XIX ст. винахідники патентували ареометри різних конструкцій. Найбільш практичні та звичні нам прибори були винайдені та запатентовані французьким хіміком Антуаном Боме (1728 – 1804) та англійським хіміком та інженером Вільямом Ніколсоном (1753 – 1815).
